Саме Ви маєте забезпечити своєму малюку найбільш сприятливі умови для розвитку і серйозно «працювати» в цьому напрямку, якомога частіше спілкуючись з дитиною. Чим раніше починається така взаємодія батьків з дітьми‚ тим краще‚ але хочемо зазначити: ніколи не пізно почати таку батьківську «роботу».

Щодо питання підготовки дітей до навчання можна виділити один з його аспектів: «Як можуть батьки допомогти дитині в підготовці до школи?»

Окреслимо кілька конкретних порад‚ які хоча й не охоплять цього багатогранного питання, але все ж таки допоможуть дорослим:

1. Для дитини Ви — зразок мовлення, адже діти вчаться мови‚наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи.

Ваша дитина обов’язково буде говорити так‚ як Ви.

2. Дитина успішніше засвоює мову в той момент‚ коли дорослі слухають її‚ спілкуються з нею‚ розмовляють.

Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача Вас втомлює, якщо Ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене Вами в дошкільний період‚ суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

3. Приділяйте дитині якомога більше часу.

Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес росту дитини в школі.

4. Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою‚ безпеки та любові.

5. У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії. Поважайте її неповторність.

6. Ставте для себе та для дитини реальні цілі. Ведіть і спрямовуйте її‚ але не підштовхуйте.

7. Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити‚ слухати, торкати руками‚ куштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.

8. Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки‚ аби їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати‚ малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі‚ зображення тощо.

9. Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини.

Гра — це провідна її діяльність, це її робота. Л.С.Виготський зазначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання в школі».

10. Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10—20, але їй вкрай необхідно розуміти і знати‚ з яких чисел можна скласти 5, а з яких — 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам’ятовування.

11. Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги‚ мислення. Для цього сьогодні пропонується багато ігор‚ головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.

12. Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і дотримуйтеся його виконання обов’язково (всі члени родини).

13. Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.

14. Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку усіх членів родини‚

15. Не завищуйте і не занижуйте самооцінку дитини. Оцінюйте її результати адекватно і доводьте це до її відома.

Пам’ятка для батьків першокласника

1. Підтримайте в дитині його прагнення стати школярем.

Ваша щира зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне відношення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового положення і діяльності.

2. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він зустрівся в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.

3. Ваш малюк прийшов у школу, щоб вчитися.

Коли людина вчиться, у нього може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.

4. Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням.

5. Не пропускайте труднощів, які можуть виникнути у дитини на початковому етапі навчання в школі.

Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, постарайтеся впоратися з ними на першому році навчання.

6. Підтримайте першокласника в його бажанні добитися успіху.

У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам'ятайте, що похвала та емоційна підтримка ("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення.

7. Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, його учбових справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.

8. Зі вступом до школи в житті вашого малюка з'явилася людина авторитетніша, ніж ви. Це вчитель.

Поважайте думку першокласника про свого педагога.

9. Навчання - це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно міняє життя дитини, але не повинно позбавляти її різноманіття, радості, гри. У першокласника повинно залишатися досить часу для ігрових занять.

Поради батькам

«Створення позитивного ставлення до школи у дошкільника»

1. Найкраще розпочати підготовку до школи з ігор, під час яких дитина набуває нових знань, умінь та навичок, а також розвиває свої здібності. Мова ігор дуже добре зрозуміла дитині, оскільки на цьому етапі вона засвоює культуру саме таким чином.

2. Прагніть не створювати у дитини враження , що заняття та ігри з нею є сенсом вашого життя, тому грайтеся з малюком, наприклад, під час приготування вечері на кухні («Чого не стало?», «Що змінилося?», «Назви всі предмети на столі одним словом», «Чому одні продукти кладемо в першу шафу, а інші – у другу?» тощо), по дорозі в дитячий садок, у машині, в автобусі («Слова-міста», «Назви одним словом», «Я знаю п’ять назв квітів, посуду, меблів…» тощо).

3. Заняття вимагають систематичності: 10 – 15 хвилин щодня дадуть кращий результат, аніж година – дві у вихідні.

4. Не забувайте оцінювати успіхи дитини, а при невдачах підбадьорюйте її дії словами: «Давай спробуємо разом, я впевнена, все вийде», «Якби ти зробив так (показ, пояснення), то було б іще краще».

5. Діти емоційно чуйні, тому якщо вам не хочеться гратися в якусь гру, або ви погано почуваєтеся, то краще відкласти заняття. З поганим настроєм, над силу не грайтеся з дитиною. Ігрове спілкування має бути цікавим і для неї, і для вас.

6. Сходіть із дитиною у школу, де вона вчитиметься, покажіть їй, де роздягальня, їдальня, туалет.

7. Розповідайте дитині про розпорядок дня у школі, про те, чим займаються діти під час уроку, в яких випадках можна звернутися до вчителя.

8. Поділіться власним досвідом шкільного життя, звичайно, якщо він позитивний («Коли я вперше прийшов у школу, я теж не знав, а потім вчителька нам показала, розповіла»), розкажіть про смішний випадок на уроці.

9. Читайте розповіді про школу, вчителів, школярів.

10. Прагніть створити у дитини адекватне, об’єктивне уявлення про школу і навчання, не ідеалізуючи, але й не залякуючи майбутнього школяра. Адже відоме перестає бути незрозумілим, таким, що лякає!

Поради батькам

"Ваша дитина йде до школи"

Школа, Свято першого дзвоника, перша вчителька, які емоції зараз у вас дорослих викликають ці слова? Адже відтоді, коли ви вперше перетнули поріг школи, минуло стільки часу. Протягом багатьох років ви не згадували про школу або ж лише іноді згадували її — коли зустрічались з колишніми шкільними друзями, святкуючи річниці закінчення школи, або, спілкуючись з друзями, діти яких уже ходять до школи. Школа вам видавалась далекою аж досьогодні, коли настав час вашій дитині йти до першого класу. Чи то час так стрімко спливає, чи діти занадто швидко виростають?

Ваша дитина незабаром йтиме до школи, а вам здається, що нещодавно ви возили її у візочку, вчили ходити та їздити на триколісному велосипеді, раділи її першим словам, добирали всілякі відповіді на численні запитання.

А чи готова дитина йти до школи? Віддавати її в школу в 6 років, або, може, варто почекати ще рік? Як допомогти дитині пристосуватись до нових для неї умов шкільного навчання? Ці питання не можуть не хвилювати батьків дошкільнят. Але дати правильну відповідь навіть досвідченим батькам не завжди легко.

Запам’ятайте, ваша дитина готова йти до школи, якщо:

— правильно вимовляє всі звуки;

— замість молочних зубів виросли (або ростуть) постійні;

— має добрий зір та слух;

— має гарний апетит та міцний сон;

— уміє користуватись ножицями;

— правильно зауважує, що відбувається довкола;

— полюбляє слухати оповідання, що ви їй читаєте, вміє їх переказати;

— уміє малювати;

— уважно переглядає дитячі фільми і вистави, вміє розповісти, що їй сподобалось;

— уміє відгадувати прості загадки;

— охоче грається з дітьми;

— прибирає за собою іграшки;

— уміє складати пазли і конструктори;

— не плаче і не сердиться, коли програє у настільних іграх;

— не соромиться в присутності інших людей.

Ваша дитина йде до першого класу, ви відчуваєте хвилювання, ра¬дість, ви переживаєте, бажаєте того, щоб дитина знайшла спільну мову з новим оточенням, полюбила школу та вчительку, опанувала найкращі навички у роботі, а також здобула якомога більше знань, познайомилася з новими друзями, стала відповідальною, була хорошим учнем… Чи все це їй удасться? Адже занадто вимогливе ставлення батьків до дітей породжує страх, опір, схильність до брехні. А батьки, які дозволяють своїй дитині все, ризикують, що дитина виросте розбещеною, свавільною, пасивною, матиме завищену самооцінку. В обох випадках дитині буде складно увійти до шкільного середовища і колективу однокласників. Саме такі діти можуть забути виконати домашнє завдання, покласти книжку або зошит до портфеля та залишити їх у школі, вони почуваються невпевнено і бояться нового оточення.

Існує один принцип, на якому мусить ґрунтуватися батьківське ставлення до дитини це — батьківська любов, увага, розуміння, послідовність, терпіння, віра, підтримка і заохочення. Дитина, яка отримує це від батьків, йде до школи підготовленою і їй там легше освоїтися.

Щоб дитина була готовою до свого першого шкільного року, забезпечте їй:

— здорову сімейну атмосферу;

— багато любові;

— вашу активну участь у процесі розвитку;

— достатню кількість ігор.

Допоможіть дитині навчитися:

— користуватись органами чуття — спостерігати за оточуючими, слухати звуки, розрізняти запахи;

— зосереджувати увагу на об’єктах і словах;

— помічати відмінності у формі, розмірі і кольорі;

— орієнтуватись у часі і просторі;

— набути певних гігієнічних, робочих і культурних навичок;

— добре розвинути мовлення й успішно спілкуватись з оточуючими;

— тренувати пам'ять і мислення

«Мати сім'ю – право кожної дитини»

1. Чи вважаєте Ви свою сім’ю справжньою? ------------------------------------

2. Чи велика Ваша сім’я? ---------------------------------------------------------------

3. Хто більше часу приділяє дітям? -------------------------------------------------

4. Чи приймають участь у вихованні ваших дітей бабусі та дідусі? -----

5. На кого з батьків, за характером, схожа Ваша дитина?-------------------

6. Як Ви ставитесь до Вашої дитини?----------------------------------------------

7. Чи ставите Ви себе на місце Вашої дитини?----------------------------------

8. Як Ви думаєте “Чи завжди мають рацію дорослі?”-------------------------

9. “Гороскоп і Ваша дитина”. Чи багато уваги Ви приділяєте цьому?----

10. Як часто Ви буваєте об’єктивними по відношенню до дітей? --------------

11. На якій мові Ви спілкуєтеся в родині ?--------------------------------------------

12. Що Ви любите читати вашим дітям?----------------------------------------------

13. В які ігри Ви граєте з вашою дитиною?--------------------------------------------

14. Ви вірите, що діти – “це маленькі люди?” ---------------------------------------

15. Чи потрібні дитині права?-------------------------------------------------------------

16. Як Ви відноситесь до застосування фізичної сили проти дитини?-------

17. Чи завдає шкоди, покарання (будь-яке) вашій дитині, а чи приносить користь

18. Чи знайомі Ви із статтями Конвенції ООН про права дитини? ------------